ДПРЗ-1

26.04.2014

Чорнобиль

26 квітня 1986 року… Цей день назавжди став чорною датою в календарі не лише для українського народу, а й для всього людства. В душах кожного трагедія, що сталася 28 років тому, й понині відзивається тривожним набатом. «Мирний» атом смертельною росою випав на землю…

Одними з перших «розпечене серце реактора» вгамовували 200 вогнеборців Черкаської області, в числі яких 75 осіб 1-го загону ДПО з охорони ВАТ «Азот» (нині ДПРЗ-1). Це були молоді чоловіки, в яких почуття відданості службовому обов’язку, відповідальності перед людьми мали перевагу над власними інтересами.

Ветерани, ліквідатори катастрофи на ЧАЕС та пенсіонери хоч і не працюють більше в нашому дружному колективі, проте перебуваючи на заслуженому відпочинку, не лишаються поза увагою. За доброю давньою традицією ми щоразу запрошуємо їх на всі заходи, що відбуваються в стінах загону. І сьогодні, у цей квітневий день, на вшануванні пам’яті подвигу ліквідаторів, вони – почесні гості. На таких зустрічах ветерани не лише спілкуються, згадуючи минулі події, які не забуває пам’ять, а й власним прикладом навчають молоде покоління, передаючи нині працюючим пожежникам свої знання та досвід.

На жаль, багато колег уже пішло з життя. Проте в наших серцях живе теплий спомин про кожного. П’ять років тому керівництво загону на території ДПРЧ-18 ДПРЗ-1 з охорони ПАТ «АЗОТ» ініціювало будівництво меморіалу «Ліквідаторам аварії на ЧАЕС – співробітникам ЗДПО-1 м. Черкаси». Назвали скульптуру символічно – «І живим, і мертвим». І лягають до підніжжя меморіалу квіти – символи вічної пам’яті героям-чорнобильцям, тим, кому всі ми зобов’язані мирним небом над головою, можливістю жити, ростити дітей та онуків.