Новини

Як інженер-­теплоенергетик я курував у відділі головного енергетика будівництво і введення в експлуатацію мереж теплогазо­- та водопостачання. Це були незабутні дні масового патріотичного трудового підйому будівельників та колективу підприємства, що комплектувався. Підсумком цього став пуск в експлуатацію цілого ряду цехів «Азоту» та одержання 14 березня 1965 року  першого аміаку. В цьому році мене обрали секретарем комсомольської організації. 

За не одне десятиліття роботи на «Азоті» мені довелося працювати на багатьох посадах, в тому числі, близько 30 років очолювати цех. Всі ці роки залишили в моїй пам’яті добрі спогади і я з вдячністю згадую всіх працівників та «ітеерівців», з якими працював пліч­-о-­пліч.

У цей ювілейний рік щиро вітаю всіх причетних до історичної події, згадуючи активістів: Ю.Гречуху, В.Бихова, А.Дружбицького, О.Глухого, А.Гуслякова, П.Шпака, В.Назарову, М.Захаріна, Г.Пащенка, Р.Гриців, Ковалець, Гончара, І.Мовчан, Хмару, Ю.Смирнова, Єлькіна, Самарець, А.Дюміна, В.Зака, О.Вовка, О.Демидова, А. Бурдіна.

Добрих слів у моїх спогадах заслуговують і енергетики­-першопроходці. Це В.Чибишев, В.Сисоєв, Г.Бардик, Е.Дзюба, В.Колесник, М.Колесник, В.Барсук, М.Литвин, В.Хрипко, Л.Коваленко, Л.Лисицька, В.Сліпоморов, В.Харченко, В.Тарасевич, П.Биченко, І.Скрипка, В.Васильченко, Г.Щепунов, М.Чвалун, І.Рибка, В.Андреєв, М.Криницька, В.Сухих, Р.Ганник, М.Бегейма, П.Дудко, К.Моргун, В.Галаничев, В.Кондрашов...

Не можу не згадати найяс­кравіший період у моїй трудовій діяльності на рідному підприємстві. Це було в 1979 році. Я в той час очолив новий структурний підрозділ на «Азоті» – цех хімводоочищення. Став кандидатом технічних наук, визначив собі наукову програму, але життя розставило свої акценти. Якраз тоді я познайомився з новим генеральним директором Олександром Миколайовичем Воловиковим. Він мене вмовив перейти на посаду його заступника з капітального будівництва. Скажу відверто, працювати з ним було водночас і важко, і цікаво. Але я щасливий, що в моєму житті був такий незабутній період. О.М.Воловиков працював на підприємстві з 1979 по 1987 рр. і залишив по собі світлу пам’ять. На жаль, доля мало відвела йому часу для роботи на підприємстві, однак те, що він зробив як керівник для «Азоту» і для міста – очевидне! Вводилося в дію виробництво капролактаму, будувалися цех карбаміду М-­6, склади аміаку в Розсошках та Яреськах тощо. За кошторисом «Азоту» в Черкасах будувалися котельня в річковому порту, аеропорт, міст через залізницю, розширялися ТЕЦ, обласна та міські лікарні, здійснювався намив Митниці  та ставали до ладу інші об’єкти. Чимало зводилося житла для хіміків. У середньому за рік працівники підприємства отримували 150-­200 квартир.

У далекі 80­-ті роки на березі Азовського моря в Кирилівці Запорізької області була побудована база відпочинку. Для того, щоб цей проект було впровад­жено, нам з Олександром Миколайовичем постійно доводилося бувати в Києві, Москві, в Держплані СРСР, різних міністерствах та «вибивати» кошти, матеріали й обладнання. Це потребувало великих зусиль, комунікабельності, знання справи безпосередньо самого О.М.Воловикова. В цьому відчутна заслуга й керівників обласної та міської влади. Зокрема Г.Шевченка, В.Сокоренка, С.Гребенюка, В.Ричка, І.Лутака, Г.Саська М.Остапенка,  М.Коржа.

Враховуючи те, що тоді «сил» будівельних організацій міста було недостатньо для освоєння масового будівництва житла, Олександр Миколайович виступив ініціатором будівництва спільного з будівельними організаціями  житла господарським способом. «Виросли» цілі комплекси будинків у районах Митниці, в Південно-­Західному. Компетентного в усіх питаннях, О.М.Воловикова з теплотою називали: «Наш директор – будівничий!»  Він пройшов всі ступені професійного росту – від начальника зміни до головного інженера Сєвєродонецького «Азоту». На Черкаському «Азоті» Олександр Миколайович рік очолював інженерну службу, а з 1980 по 1987 роки керував підприємством. На жаль, він дуже рано відійшов у Вічність. Після нього доля послала колективу хіміків Б.С.Райкова, В.П.Бєлого, В.Л.Склярова.

Щиро вітаю увесь колектив Черкаського «Азоту», ветеранів праці з 50-­річчям трудової діяльності підприємства. Міцного всім здоров’я і земних благ!