Новини

– Якщо раніше частина продукції відвантажувалась насипом, то нині практично вся пакується. Так, у січні було вироблено 98 тисяч 535 тонн аміачної селітри. З них майже 38 тисяч тонн було запаковано в біг­-беги, місткістю півтонни та одна тонна, решта – в 50-­кілограмові мішки, – розповідає начальник цеху М­-9 Іван Мартем’янов. – Наш цех – єдиний на підприємстві та, мабуть, і в Україні, виконує такі масштабні роботи.

Через необхідність пакувати та відвантажувати всю продукцію, на виробництві амселітри діє ціла система, яка включає в себе дві технологічні лінії з пакування у м’які контейнери, чотири напівавтомати з пакування мішків, дві лінії, які забезпечують відвантаження продукції насипом. До цеху підходять відразу п’ять залізничних колій, обладнано 9 пунктів відвантаження продукції у всі види залізничного рухомого складу й автотранспорту.

Як розповіла заступник начальника цеху М-­9 Ольга Драган, робота відділення  упаковки і складу розпочинається з так званого «4 поверху», куди надходить потік продукції. Тут апаратник змішування розподіляє потоки по бункерах, звідки вони потрапляють до технологічних ліній упаковки. За тим, куди саме спрямувати ті потоки, де в цей момент іде відвантаження, який напівавтомат включити, який зупинити, слідкує майстер зміни.

У відділенні трудяться 112 працівників. Вони розподілені на бригади, кожна з яких формувалася роками і працює як один злагоджений механізм: один за всіх і всі за одного. Інакше забезпечити бездоганне виконання роботи просто неможливо.

– У нас дуже майстерний, професійний колектив, який викристалізувався і нині залишається практично незмінним, – розповідає Ольга Іванівна. – Це дуже важливий фактор успішного виконання нашої роботи. Адже люди в бригаді працюють на один результат, розуміють одне одного з напівслова й можуть швидко зреагувати на ту чи іншу ситуацію, підмінити одне одного на будь­-якій ділянці роботи. Багато наших працівників мають по дві­-три суміжні спеціальності.

І дійсно, праця у відділенні настільки напружена і безперервна, що люди, які саме в цей момент задіяні на виробництві, практично не можуть відірватися від роботи, доведеної до автоматизму. До речі, Черкаський «Азот» першим в Україні почав впроваджувати пакування продукції у м’які контейнери. Це було 18 років тому. Саме тут відпрацьовувалася технологія такого пакування для інших українських підприємств. Німецька лінія, встановлена тоді на дільниці колишнього цеху М-­8, працює і досі. Її ласкаво звуть «народною», оскільки це обладнання просте і надійне. Незручність полягає в тому, що кожен контейнер після заповнення пот­рібно забирати та складати на майданчик. Цю роботу виконують електронавантажувачі, які постійно курсують, перевозячи біг­-беги.

Кілька років тому в корпусі колишнього цеху М­-3 було встановлено більш сучасну технологічну лінію відвантаження продукції у біг-­беги. Ознайомившись з усіма зразками подібної техніки на інших підприємствах, черкаські хіміки дійшли висновку, що жоден з них не підходить для цеху М­-9 через велику потужність виробництва. Тому проектно­-конструторський відділ «Азоту» розробив власний проект технологічної лінії, який втілила в життя черкаська фірма «Мехатрон». Переваги нового обладнання – наявність транспортирної стрічки, що доставляє наповнені контейнери прямо до вагона. Їх не треба перевозити, вони не брудняться на вулиці.

Стабільність роботи відділення упаковки та складу і навіть всього цеху залежить від справності його технологічних ліній. Адже за 1 хвилину сюди надходить близько 2-­х тонн готової продукції. Обладнання може простояти не більше 20 хв., поки селітра заповнить бункери. Тому механічна служба цеху, електрослужба, КВПіА пильно слідкують за справністю обладнання, точністю датчиків ваги. А рік тому служба КВПіА встановила лічильники з обліку навантажених мішків. Це значно полегшило роботу з їх підрахунку та унеможливило помилки.

Посівна вже не за горами, тож, якісна, ретельно запакована в зручну тару продукція Черкаського «Азоту» поспішає поближче до полів, щоб забезпечити українським аграріям хороший урожай.