Новини

Сьогодні тут зростає 124 дітей працівників Черкаського «Азоту». Переважно це діти з особливими потребами, сироти, діти одиноких матерів чи батьків, діти з багатодітних і малозабезпечених родин. Якщо раніше Центр нагадував дитячий садок чи, наприклад, групу продовженого дня для школярів, то зараз він більше схожий на школу талантів. Його вихованці мають змогу відвідувати студії естрадного вокалу та спортивно-бального танцю, індивідуальні заняття з вокалу та клуб «Індиго». Поступове переформатування закладу розпочалося в 2008 році з приходом його нинішнього директора Людмили Дивнич, за плечима якої 20-річний досвід роботи в Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім.Т.Г.Шевченка.

– До Центру потрапила випадково. Мене запросили допомогти з організацією новорічного ранку. Згодом несподівано отримала запрошення на роботу. Щоб діти мали можливість якісно творчо зростати, ми написали й виграли швейцарський грант на створення музично-драматичної студії «Екстрим». З появою обладнаних приміщень почали серйозно займатися з дітками технікою мовлення й вокалом, – розповідає Людмила Федорівна. – Пізніше до нашої невеличкої жіночої команди, а це я і Надія Михайлівна Радько, приєднався хореограф Ігор Томулець. Тепер для нас не проблема підготувати навіть мюзикл чи флешмоб.

Результати своєї роботи вихованці постійно демонструють на різноманітних фестивалях і конкурсах, де неодноразово посідали призові місця. Серед кубків і медалей є й міжнародні нагороди. В 2010 році ЦДТ вперше взяв участь у Міжнародному фестивалі «Прекрасних театрів» для дітей з особливими потребами (м.Тчев, Польща).

– Ми отримали кубок за «Кращу хореографію» у виставі «Дюймовочка». До речі, наша група стала першою, до якої увійшли і дітки з особливими потребами, і звичайні діти. Це приємно здивувало й вразило членів журі та керівників колективів із інших країн, адже вони тільки починають поступово практикувати подібні методики, – згадує Людмила Дивнич. – Діти з особливими потребами не повинні перебувати у своєрідному вакуумі. У нас вони постійно контактують зі здоровими дітьми. Це допомагає їм не концентруватися на своїх проблемах. Вони позбуваються багатьох комплексів.

– До кожної дитини педагоги застосовують індивідуальний підхід. Вони небайдужі, безмежно люблять свою справу. Діти відчувають це, тому тягнуться до них. Раніше Оля була дуже замкненою в собі. Зараз я її не впізнаю – почала розмовляти, виступати на сцені з іншими вихованцями. Навіть своїх вад не так соромиться. Друзів тепер має багато. Постійно телефонують одне одному, – говорить Людмила Олексіївна. – Самостійно ми, напевно, не змогли б досягти таких успіхів.

Вихованці ЦДТ не лише грають, співають, танцюють, але й займаються спортом. Минулого року вони вдруге взяли участь у Всеукраїнській спартакіаді для молоді з особливими фізичними потребами «Вітрила Надії», яка проходила в м. Залізний Порт. Наші сім спортсменів упевнено виступали в змаганнях з шашок, хокею, дартсу, настільного тенісу, бадмінтону, нардів та ін. Вони посіли друге командне місце серед 12 областей України, отримали більше 20 медалей. Для більш серйозної підготовки до наступних змагань і кращого фізичного розвитку, Центр хотів би мати власний спортивний майданчик для дітей з обмеженими можливостями.

Також є діти, які цікавляться живописом і фотомистецтвом. Їхні роботи неодноразово ставали частиною експозицій міських виставок. Тому ще одна мрія колективу ЦДТ – виграти грант для створення фото- та відео студії, щоб юні митці мали змогу займатися своїм хобі на більш професійному рівні.

– Наша найкраща інвестиція – щасливі діти. В них потрібно вкладати не час і гроші, а життя! Як приємно потім бачити частку своєї роботи в перших самостійних успіхах дитини, – зазначає Людмила Дивнич.