Новини

Дочірнє підприємство пропонує доволі широкий асортимент товарів – спецівки, халати, комбінезони, ватяні куртки й брюки, рукавиці, рушники, технічні серветки та ін. У виробництві майстрині суворо дотримуються держстандартів. Якість їхньої продукції перевіряють і працівники складу, й комісія з охорони праці.

– Більшість продукції виготовляється з натуральних тканин. Працюємо напряму із підприємствами-виробниками, без участі посередників, – розповідає директор ДП «Хімік» Майя Луніна. – Глобальних зауважень по одягу немає. Завжди враховуємо побажання виробничників. Наприклад, нагрудні кишені зробили із застібкою-липучкою, на брезентових костюмах вшили внутрішні кишені.

Час від часу працівники ДП вдосконалюють дизайн спецівок – додають нові елементи або ж змінюють комплектацію попередніх. Також «Хімік» приймає індивідуальні замовлення. Згідно з вітчизняними держстандартами, найменший розмір спецодягу – 44-46. Однак для мініатюрних виробничників і такий костюм буде завеликим. У цьому випадку майстрині знімають мірки й підганяють спецівку під конкретного працівника. Аналогічна процедура й з великими розмірами.

Усі швачки – універсальні. Їм під силу виконати будь-яке замовлення. Майстринею на всі руки Майя Олександрівна називає Ніну Селянко (на фото). В професії жінка вже 43 роки. Має свою клієнтську базу серед азотівців.

– Можу пошити будь-що. Колись навіть чоботи вшивала. З роками напрацювала хороший темп. Мало хто може мене наздогнати, – говорить Ніна Василівна. – Директор пропонувала посаду майстра, в обов’язки якого входила робота з документацією, перевірка якості продукції, виготовлення лекал. Я відмовилася, оскільки шити мені подобається більше.

За словами майстринь, близькість до споживачів та можливість контактувати з ними – одна з переваг у роботі ДП «Хімік». Будинок виробничої моди завжди відкритий до нових ідей та пропозицій.

День Галини Полової традиційно розпочинається о 5 годині ранку. Щоб зібратися на роботу, жінка має півгодини. Поснідати ніколи не встигає. Завжди поспішає, оскільки до початку робочого дня повинна встигнути прибрати в кабінетах працівників управління на сьомому поверсі.

Здавалося б, будні прибиральниць доволі монотонні, але, як писав англійський письменник Сомерсет Моем, навіть у щоденному голінні є своя філософія. Не таким рутинним видається заняття, коли розумієш для кого й для чого ти це робиш.

– Намагаюся працювати так, щоб не було ніяких претензій. Приємно, що люди помічають мою роботу, завжди вітаються у коридорах, – розповідає Галина Полова. – Улюблених кабінетів не маю. Для мене вони всі однакові. Завдання №1 – зробити початок кожного дня чистим і затишним.

Галина Михайлівна і її колега-сусідка з 6-го поверху Тетяна Синьогуб розповідають, що роботи вистачає завжди. Особливо взимку, коли разом зі снігом на взутті заноситься пісок.

Черкаський «Азот» для Галини Михайлівни й Тетяни Григорівни став другою домівкою. Чи не найбільше вони цінують свій колектив. Великі свята відзначають всі разом. Програму «вечірок» продумують колективно. За два десятки років зібралася чимала колекція приємних спогадів.

Як розповіла апаратник хімічного очищення Ганна Пилипенко, перхлоретилен, яким тут обробляють одяг, виводить все: мазут, смолу, масло і навіть… ґудзики, якщо їх не відрізати перед чищенням. Щоправда, це стосується лише дешевих ґудзиків з певних видів пластмас, але краще не експериментувати.

– Ми фактично робимо все те, що й хімчистки в місті і використовуємо ту ж речовину, єдине, що техніка там сучасна, – зауважила Ганна Олександ­рівна. – Наші машини розраховані на 50 кілограм білизни. Після очищення, ми перемо одяг, потім висушуємо та прасуємо його.

За освітою Ганна Пилипенко – хімік­технолог, працювала на виробництві іонітів, потім – капролактаму, а після декретної відпустки у 1997 році потрапила на роботу в хімчистку і залишилася тут. 

А от машиніст з прання одягу Галина Коваль відразу прийшла працювати на пральню і має вже 23 роки трудового стажу. ЇЇ завдання – повертати бездоганну білизну халатам, рушникам та простирадлам, ретельно їх прасувати і складати.

Як розповів майстер дільниці Роман Богдан, у хімчистці й пральні працюють 10 осіб. Є тут і прасувальник, і швачка, яка відразу ж ремонтує одяг і головне – для працівників «Азоту» ці послуги надаються абсолютно безкоштовно, хоча далеко не всі структурні підрозділи ними користуються в повній мірі. Тому в цеху господарської діяльності азотівцям пропонують активніше звертатися до хімчистки та пральні підприємства, аби економити час, сили, кошти і завжди мати чистий спецодяг.

Як розповіла директор комбінату Ольга Ситник, нині в його штаті трудиться 41 особа. Добра половина з них працюють на «Азоті» по 20 і більше років. Тож люди віддані своїй роботі і зізнаються, що відчувають себе разом із виробничниками, які в них харчуються, однією великою сім’єю. 

– Ми спілкуємося з відвідувачами, багатьох знаємо по іменах, враховуємо їхні побажання та зауваження, – розповідає кухар Надія Саламатіна, яка працює на підприємстві з 1984 року. – Нерідко наш директор Ольга Анатоліївна виходить в зал, щоб поспілкуватися та почути думку людей, питає, щоб вони хотіли скуштувати.

Надія Олександрівна дуже любить свою роботу, робить її легко та швидко. Каже, що це приходить з досвідом. Підтверджує думку колеги і кухар Діна Зайвенко. Вона прийшла працювати на «Азот» в 1976 році після  Черкаського кулінарного училища. Спочатку працювала позмінно. Важко давалися нічні чергування, коли людей потрібно було нагодувати увечері, вночі і рано вранці. Завдяки своїй професії, навчила добре готувати і двох дочок.

Директор КГХ Ольга Ситник гордиться своїми кухарями, а про кулінара Наталію Ткаченко (на фото) каже однозначно: «це наш скарб». Адже на сьогодні вона найдосвідченіший майстер своєї справи. До речі, коли у 1992 році Наталя прийшла на «Азот» молоденькою дівчинкою, навчала її саме Ольга Анатоліївна. Нині кулінарний цех КГХ пече хліб, булочки, багато різновидів тістечок, торти 7-ми видів та короваї на замовлення. Тематично прикрашає всю цю красу саме Наталія Ткаченко.

Щоб вчасно нагодувати азотівців свіжими стравами, кухарям та кондитерам доводиться щодня вставати о 4.30 ранку. А якщо багато замовлень перед святами, то кулінари можуть творити солодкі шедеври і допізна. Тож, велике їм спасибі та подальшої плідної праці!