Новини

Володимир Ізотович Позняков прийшов працювати на «Азот» 21 серпня 1963 року, коли тривало будівництво першої черги хімічного гіганта. Він був у числі тих працівників Дніпродзержинського азотно-тукового заводу, які приїхали в Черкаси будувати нове підприємство.


Перш за все – це директор підприємства Іван Кирилович Білошапка, головний механік Веніамін Миколайович Назаров, начальник відділу устаткування Рудольф Левович Гельфанд та інші. Саме ці люди зіграли вирішальну роль у прийнятті рішення молодого спеціаліста пов’язати своє життя з Черкасами та «Азотом».

На долю Володимира Ізотовича випало багато випробувань, але власне вони і привели його до справи всього життя. Вперше на хімічне підприємство він потрапив 15-річним хлопчиком. Після того, як радянська армія звільнила його село Очеретовате (Дніпропетровська область), його разом з іншими підлітками забрали в школу фабрично-заводської освіти вчитися на слюсаря та відбудовувати зруйнований азотно-туковий завод. То були нелегкі воєнні часи відбудови. Щоб зробити собі ліжка, учні використовували арматуру, яку добували з руїн. Потім була вечірня школа, філіал Московського заочного індустріального технікуму, захист диплому в Москві (1956 рік), робота на азотно-туковому заводі майстром зміни, прорабом у монтажному управлінні, начальником відділу устаткування. Отримавши пропозицію їхати в Черкаси на будівництво нового заводу Володимир Ізотович довго не роздумував і разом з дружиною та донькою приїхав у місто, яке стало йому рідним.

Розпочав свою трудову діяльність на «Азоті» у відділі устаткування, після цього як спеціаліста по роботі з високим тиском призначили начальником відділу технічного контролю в ремонтно-механічному цеху. Саме його відділ приймав в експлуатацію всі трубопроводи високого тиску першої черги аміаку. Після пуску цеху М-1 з виробництва карбаміду, Володимир Ізотович очолив там відділення відвантаження і складу. Згадує, що колективу довелося наполегливо попрацювати, коли після пуску цеху мали виходити на проєктну потужність – 1000 тонн карбаміду на добу.

Але найдовше та найбільш плідно наш ветеран трудився у відділенні побутової хімії, яке очолив у 1974 році. Спочатку таке виробництво було в структурі цеху з виробництва іонообмінних смол І-3, а пізніше переросло в окремий цех. Тут виготовляли полістирольну настінну плитку, поливні шланги, поліетиленові кришки тощо. Цікаво, що зразки такої продукції й досі можна зустріти в домівках черкащан.


 На заслужений відпочинок наш ветеран пішов у 1993 році, пропрацювавши на підприємстві три десятиріччя. На пенсії брав активну участь у житті ветеранського фонду підприємства: співав у хорі, був учасником всіх зустрічей і заходів. І нині, незважаючи на те, що 14 березня йому виповнилося 92 роки, зустрічається з друзями-азотівцями, приймає гостей. З найближчими друзями – І.Г. Холодняком, Л.М. Гельфандом, М.Л. Гаврюшенком цього року святкували День хіміка та згадувати «Азот» – підприємство, яке полюбили всім серцем.

Пресцентр ПрАТ «АЗОТ» OSTCHEM