Новини

Так складалося по життю, що Валерій Молчанов ніколи не вибирав легких шляхів чи заробітків. Якщо служба в армії, то в холодному Балтійському морі на судні, яке спеціалізувалося на рятувальних операціях у разі аварій підводних човнів, якщо працювати, то в шахті чи на серйозному хімічному виробництві. Народився Валерій Валентинович в Узбекистані. Коли йому було 6 років, родина переїхала до Казахстану в місто Джезказган. Тут хлопець закінчив 8 класів та вступив до гірничого технікуму. Після закінчення навчання за направленням поїхав працювати гірським майстром шахти в м. Джамбул. Роботі в шахті Валерій Молчанов присвятив 10 років. До Черкас родина Молчанових переїхала з далекого Казахстану в 1981 році після того, як побувавши в гостях у родичів, побачили, яке це гарне місто.

– Тоді в пошуках роботи я об’їздив пів­-Черкас і потрапив на «Азот». Прийшов працювати апаратником розділення повітря в цех А-­1. Пропрацював тут до 1984 року, а потім перейшов у цех розділення повітря К-­3. Тут також працював апаратником, потім майстром зміни, інженером-­технологом, а 17 років назад мене призначили заступником начальника цеху, – розповідає Валерій Валентинович

Уже в Черкасах у подружжя Молчанових народилися три дочки: Валентина, Ксенія та Фотинія. Ім’я молодшої доньки Фотинії в перекладі з грецької означає Світлана. Так її назвали на честь бабусі по маминій лінії, яка була гречанкою. Саме вона першою прийшла працювати на «Азот». Було це в 2005 році, а з 2008 року свою трудову діяльність на підприємстві розпочала і Ксенія. Зараз сестри працюють в різних змінах і змінюють одна одну з чергування.

– Мені дуже подобається моя робота, наш колектив. Приємно, що ми продовжуємо справу батька, який має величезний досвід роботи. Коли тільки починали працювати і виникали якісь питання, він міг пояснити, підказати, – зазначила Ксенія.

На запитання, чи хоче продовжувати справу дідуся та мами її доця Владислава, Ксенія зізнається, що вона активно цікавиться їхньою роботою, проте зі своєю майбутньою спеціальністю малеча ще не визначилася.

Валерій Молчанов – щасливий дідусь, адже має двох внуків і двох внучок. Велика родина часто збирається вся разом, готує традиційні страви східної кухні – чебуреки, манти чи плов.

Як зауважив начальник цеху К-­3 Петро Федоришин, вимогливий до підлеглих Валерій Валентинович, не робить поблажок і для своїх дочок. Тому їм, можливо, навіть складніше доводиться, ніж іншим працівникам. Адже потрібно проявляти себе якнайкраще і в плані знань, і в плані трудової дисципліни. Вони з цим завданням справляються на відмінно.