<-----> <----->
Пошук по сайту
Авторизація
Логін:
Пароль:
Опитування



Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» – один із лідерів хімічно галузі України. Підприємство є основним активом холдингу OSTCHEM із просування стратегії, спрямованої на популяризацію карбамідо-аміачної суміші в країні.

На ПрАТ «АЗОТ» функціонує Інтегрована система менеджменту, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001.

Проект будівництва заводу був затверджений в 1962 році, а вже 14 березня 1965 року тут отримали першу продукцію. У квітні 2011 року ПрАТ «АЗОТ» увійшов до холдингу OSTCHEM, який об’єднує активи азотної хімії Group DF Дмитра Фірташа.

OSTCHEM – хімічний холдинг України, до складу якого входять високоефективні і конкурентоспроможні підприємства з виробництва азотних добрив: ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка, Донецька обл.), ПрАТ «Азот» (м. Черкаси), ПАТ «Рівнеазот» (м. Рівне), ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.).

Грамотна логістика, дистрибуція, представлена «УкрАгро НПК» та наявність спеціалізованого морського порту «Ніка-Тера» дозволили холдингу OSTCHEM оптимізувати роботу підприємств, їх виробничу, маркетингову та збутову політику, а також скоротити операційні витрати й підвищити конкурентоспроможність.

Стратегічна мета холдингу OSTCHEM – бути надійним партнером з хорошою репутацією, лідером у виробництві й постачанні мінеральних добрив високої якості українським та міжнародним компаніям.

Новини

07.04.2015

ДО 50-РІЧЧЯ «АЗОТУ»: Трудова діяльність на «Азоті» – найяскравіша сторінка в моєму житті

Півстоліття для історії підприємства – це ювілейна дата, а для мене особисто в цій цифрі 45 років яскравого та щасливого життя. Пригадую, як у ті далекі роки, після закінчення столичного інституту і роботи на Донбасі в місті Артемівськ, я в липні 1964 року приїхав у Черкаси й долучився до будівництва та пуску Всесоюзної ударної комсомольської будови «Азоту».



Як інженер-­теплоенергетик я курував у відділі головного енергетика будівництво і введення в експлуатацію мереж теплогазо­- та водопостачання. Це були незабутні дні масового патріотичного трудового підйому будівельників та колективу підприємства, що комплектувався. Підсумком цього став пуск в експлуатацію цілого ряду цехів «Азоту» та одержання 14 березня 1965 року  першого аміаку. В цьому році мене обрали секретарем комсомольської організації. 

За не одне десятиліття роботи на «Азоті» мені довелося працювати на багатьох посадах, в тому числі, близько 30 років очолювати цех. Всі ці роки залишили в моїй пам’яті добрі спогади і я з вдячністю згадую всіх працівників та «ітеерівців», з якими працював пліч­-о-­пліч.

У цей ювілейний рік щиро вітаю всіх причетних до історичної події, згадуючи активістів: Ю.Гречуху, В.Бихова, А.Дружбицького, О.Глухого, А.Гуслякова, П.Шпака, В.Назарову, М.Захаріна, Г.Пащенка, Р.Гриців, Ковалець, Гончара, І.Мовчан, Хмару, Ю.Смирнова, Єлькіна, Самарець, А.Дюміна, В.Зака, О.Вовка, О.Демидова, А. Бурдіна.

Добрих слів у моїх спогадах заслуговують і енергетики­-першопроходці. Це В.Чибишев, В.Сисоєв, Г.Бардик, Е.Дзюба, В.Колесник, М.Колесник, В.Барсук, М.Литвин, В.Хрипко, Л.Коваленко, Л.Лисицька, В.Сліпоморов, В.Харченко, В.Тарасевич, П.Биченко, І.Скрипка, В.Васильченко, Г.Щепунов, М.Чвалун, І.Рибка, В.Андреєв, М.Криницька, В.Сухих, Р.Ганник, М.Бегейма, П.Дудко, К.Моргун, В.Галаничев, В.Кондрашов...

Не можу не згадати найяс­кравіший період у моїй трудовій діяльності на рідному підприємстві. Це було в 1979 році. Я в той час очолив новий структурний підрозділ на «Азоті» – цех хімводоочищення. Став кандидатом технічних наук, визначив собі наукову програму, але життя розставило свої акценти. Якраз тоді я познайомився з новим генеральним директором Олександром Миколайовичем Воловиковим. Він мене вмовив перейти на посаду його заступника з капітального будівництва. Скажу відверто, працювати з ним було водночас і важко, і цікаво. Але я щасливий, що в моєму житті був такий незабутній період. О.М.Воловиков працював на підприємстві з 1979 по 1987 рр. і залишив по собі світлу пам’ять. На жаль, доля мало відвела йому часу для роботи на підприємстві, однак те, що він зробив як керівник для «Азоту» і для міста – очевидне! Вводилося в дію виробництво капролактаму, будувалися цех карбаміду М-­6, склади аміаку в Розсошках та Яреськах тощо. За кошторисом «Азоту» в Черкасах будувалися котельня в річковому порту, аеропорт, міст через залізницю, розширялися ТЕЦ, обласна та міські лікарні, здійснювався намив Митниці  та ставали до ладу інші об’єкти. Чимало зводилося житла для хіміків. У середньому за рік працівники підприємства отримували 150-­200 квартир.

У далекі 80­-ті роки на березі Азовського моря в Кирилівці Запорізької області була побудована база відпочинку. Для того, щоб цей проект було впровад­жено, нам з Олександром Миколайовичем постійно доводилося бувати в Києві, Москві, в Держплані СРСР, різних міністерствах та «вибивати» кошти, матеріали й обладнання. Це потребувало великих зусиль, комунікабельності, знання справи безпосередньо самого О.М.Воловикова. В цьому відчутна заслуга й керівників обласної та міської влади. Зокрема Г.Шевченка, В.Сокоренка, С.Гребенюка, В.Ричка, І.Лутака, Г.Саська М.Остапенка,  М.Коржа.

Враховуючи те, що тоді «сил» будівельних організацій міста було недостатньо для освоєння масового будівництва житла, Олександр Миколайович виступив ініціатором будівництва спільного з будівельними організаціями  житла господарським способом. «Виросли» цілі комплекси будинків у районах Митниці, в Південно-­Західному. Компетентного в усіх питаннях, О.М.Воловикова з теплотою називали: «Наш директор – будівничий!»  Він пройшов всі ступені професійного росту – від начальника зміни до головного інженера Сєвєродонецького «Азоту». На Черкаському «Азоті» Олександр Миколайович рік очолював інженерну службу, а з 1980 по 1987 роки керував підприємством. На жаль, він дуже рано відійшов у Вічність. Після нього доля послала колективу хіміків Б.С.Райкова, В.П.Бєлого, В.Л.Склярова.

Щиро вітаю увесь колектив Черкаського «Азоту», ветеранів праці з 50-­річчям трудової діяльності підприємства. Міцного всім здоров’я і земних благ!

Віктор Копійка,
заслужений ветеран праці, заслужений працівник 
промисловості України


Возврат к списку