<-----> <----->
Пошук по сайту
Авторизація
Логін:
Пароль:
Опитування



Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» – один із лідерів хімічно галузі України. Підприємство є основним активом холдингу OSTCHEM із просування стратегії, спрямованої на популяризацію карбамідо-аміачної суміші в країні.

На ПрАТ «АЗОТ» функціонує Інтегрована система менеджменту, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001.

Проект будівництва заводу був затверджений в 1962 році, а вже 14 березня 1965 року тут отримали першу продукцію. У квітні 2011 року ПрАТ «АЗОТ» увійшов до холдингу OSTCHEM, який об’єднує активи азотної хімії Group DF Дмитра Фірташа.

OSTCHEM – хімічний холдинг України, до складу якого входять високоефективні і конкурентоспроможні підприємства з виробництва азотних добрив: ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка, Донецька обл.), ПрАТ «Азот» (м. Черкаси), ПАТ «Рівнеазот» (м. Рівне), ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.).

Грамотна логістика, дистрибуція, представлена «УкрАгро НПК» та наявність спеціалізованого морського порту «Ніка-Тера» дозволили холдингу OSTCHEM оптимізувати роботу підприємств, їх виробничу, маркетингову та збутову політику, а також скоротити операційні витрати й підвищити конкурентоспроможність.

Стратегічна мета холдингу OSTCHEM – бути надійним партнером з хорошою репутацією, лідером у виробництві й постачанні мінеральних добрив високої якості українським та міжнародним компаніям.

Новини

12.06.2014

Тетяна Микитась: Нашу трудову династію започаткували батьки

Вже багато років наша сім’я є постійним читачем газети «Черкаський Азот» і з нетерпінням ми чекаємо наступних номерів, щоб дізнатися про останні новини із життя підприємства, прочитати спогади ветеранів, іншу інформацію. До речі, мій батько – Плис Петро Юхимович, і сам був автором публікації про пуск першого аміаку.

Прочитавши про конкурс, вирішила написати про нашу трудову династію. Мої батьки – Петро Юхимович та Раїса Миколаївна Плис приїхали на Черкаський «Азот» за викликом з міста Руставі у 1964 році. Хоч батько родом із Кіровоградщини  (село Оситняжка), доля закинула його спочатку в місто Дніпродзержинськ, де він навчався в ремісничому училищі, а потім на 10 років в далеку Грузію. Там він разом із мамою працювали на Руставському АТЗ. Перебуваючи у відпустці в рідному селі, почув про будівництво хімкомбінату в Черкасах, написав листа і через деякий час отримав виклик. Причин для переїзду було кілька: багато знайомих уже працювало на заводі, близькість до рідної домівки (90 км), а також те, що директором був Іван Кирилович Білошапка, з яким батько познайомився ще в Дніпродзержинську, коли проходив виробничу практику на одному із заводів. «Виробнича» дружба з Іваном Кириловичем тривала довго. Мені також часто доводилося спілкуватися з першим директором «Азоту». Пригадую його розповіді про нелегке, але таке цікаве життя. Взагалі, чимало хороших людей стрічалося моїм батькам на життєвому шляху. Всі вони входять до «золотого фонду» підприємства. 

Тетяна Петрівна Микитась

З 5 листопада 1964 року до 9 листопада 1998 року тривала трудова діяльність батька на «Азоті». За ці довгі 34 роки він займав різні посади, в тому числі й керівні. Був заступником начальника з технології цехів А-1 та А-2, начальником сектору виробничого відділу, певний час очолював відділ охорони природи. Впевнена, що чимало працівників згадують мого батька, як висококваліфікованого фахівця, мудрого наставника, людину чесну і принципову.  Багато вже його друзів і співробітників відійшли у Вічність. Спомини про них болем відгукуються в серці…

Моя мама Раїса Миколаївна на підприємство прийшла в грудні 1964 року. Працювала апаратником цеху синтезу аміаку та мідно-аміачного очищення, була учасником пуску і отримання першого аміаку. Потім трудилася машиністом компресорних установок, апаратником регенерації масел в цеху А-2. У 1993 році вона завершила свою «виробничу кар’єру».

Золоте весілля батьків (8 серпня 2011 року). Перший справа мій чоловік – Олександр Пивоваров,
другий – син Артур

Змалку моє життя було тісно пов’язане з «Азотом». Щовечора я чула розмови про роботу, бачила, як батькові інколи доводилося терміново, навіть серед ночі або ж у вихідні, їхати на завод. Розуміла мамину втому після нічних змін. Та найбільш яскравими спогадами дитинства були цікаві поїздки вихідного дня разом із співробітниками та їхніми дітьми, участь у спартакіадах, парадах. З багатьма ми дружимо й до тепер, дружать наші діти.

Після закінчення школи для мене питання вибору професії не стояло,  оскільки я чітко знала, що піду працювати на «Азот». 27 грудня 1987 рік…  Цього дня  у цеху побутової хімії розпочалася моя трудова біографія. Потім була робота в секторі капролактаму центральної лабораторії. Коли вже працювала в котельному цеху, то закінчила вечірнє відділення Дніпродзержинського хіміко-технологічного технікуму. А здобувши фах хіміка-технолога, перейшла на посаду апаратника очищення рідини дільниці конденсатоочищення котельного цеху. В грудні виповниться 27 років, як я належу до великої азотівської родини.

Ще коли  працювала в цеху побутової хімії, практику у нас проходили хлопці з профтехучилища №10, що готувало кадри для «Азоту». З одним із них я потоваришувала, проте доля нас розвела. Я вийшла заміж, народила сина. А через кілька років ми випадково  зустрілися і зрозуміли, що нам судилося бути разом.  І хоч Олександр (так звати чоловіка) до приходу в нашу родину хіміків працював на іншому підприємстві, вирішив поповнити колектив азотівців. За 19 років він трудився в цехах А-4, К-4, К-9, нині – слюсар-ремонтник УКР. Із жовтня 2012 року в 3-му управлінні ТОВ «СКАТ-ЦЕНТР» працює і мій син Артур Микитась. І хоч це товариство не є структурним підрозділом «Азоту», проте його робота безпосередньо пов’язана з підприємством та охороною  об’єктів. 

Ось така наша азотівська трудова династіяів, яку ще започаткували мої батьки і на яку в загальному припадає 110 років стажу.

Тетяна Микитась,
апаратник очищення рідини котельного цеху


Возврат к списку