<-----> <----->
Пошук по сайту
Авторизація
Логін:
Пароль:
Опитування



Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» – один із лідерів хімічно галузі України. Підприємство є основним активом холдингу OSTCHEM із просування стратегії, спрямованої на популяризацію карбамідо-аміачної суміші в країні.

На ПрАТ «АЗОТ» функціонує Інтегрована система менеджменту, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001.

Проект будівництва заводу був затверджений в 1962 році, а вже 14 березня 1965 року тут отримали першу продукцію. У квітні 2011 року ПрАТ «АЗОТ» увійшов до холдингу OSTCHEM, який об’єднує активи азотної хімії Group DF Дмитра Фірташа.

OSTCHEM – хімічний холдинг України, до складу якого входять високоефективні і конкурентоспроможні підприємства з виробництва азотних добрив: ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка, Донецька обл.), ПрАТ «Азот» (м. Черкаси), ПАТ «Рівнеазот» (м. Рівне), ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.).

Грамотна логістика, дистрибуція, представлена «УкрАгро НПК» та наявність спеціалізованого морського порту «Ніка-Тера» дозволили холдингу OSTCHEM оптимізувати роботу підприємств, їх виробничу, маркетингову та збутову політику, а також скоротити операційні витрати й підвищити конкурентоспроможність.

Стратегічна мета холдингу OSTCHEM – бути надійним партнером з хорошою репутацією, лідером у виробництві й постачанні мінеральних добрив високої якості українським та міжнародним компаніям.

Новини

03.03.2015

Телеканал Euronews взяв інтерв’ю у Дмитра Фірташа

Один з найвідоміших і водночас найсуперечливіших українських бізнесменів Дмитро Фірташ вже майже рік перебуває в Австрії в очікуванні рішення щодо можливої екстрадиції до США. Звільнений під заставу у 125 мільйонів євро, пан Фірташ відкидає американські звинувачення у корупції і твердить про політичні мотиви переслідування, у тому числі з боку влади України, яку він критикує.



– Яка Ваша точка зору з приводу нинішньої ситуації в Україні – економічної і політичної?

– Гадаю, ситуація дуже складна. Вона засвідчує наявність дуже глибоких проблем і той факт, що ми не скористалися тими можливостями, які ми мали. Сьогодні ми бачимо, що за усі 23 роки, які прожила Україна, ми не робили того, що мали робити, і не зробили із цього висновків. Тепер маємо результати, які бачимо сьогодні. Насамперед, у нас дуже складна економічна ситуація. І по-друге, життя засвідчило, що ані вибори президента, ані вибори парламенту не дали бажаних рішень. Ми не можемо отримати реформи, ми не можемо отримати жодного результату, і врешті-решт страждають люди, страждає бізнес, страждає населення, страждають усі. На мій погляд, треба змінювати цю ситуацію, треба виправити усе те, чого ми не зробили за попередні 23 роки. Ми повинні це зробити у наступні 23 роки, створити програми, які допоможуть нам вирішити ті проблеми, з якими ми сьогодні стикаємось. Це стосується і конституційних реформ, і економічних реформ — це великий шлях, який ми повинні пройти.

– Щодо реформ. Які саме реформи необхідні, якщо Ви говорите про те, що щось не було зроблено в минулому і зараз вкрай необхідно це зробити?

– Я не приховую свого глибокого переконання, що Україна потребує реконструкції. Мені здається, що нам потрібна якась нова система — чи федеральний устрій, чи польська система, чи німецька, чи австрійська, але вона має остаточно розставити крапки над “і”. Тобто я вважаю, що ми повинні віддати регіонам більше повноважень. Без цього не буде жодних реконструкцій і жодної модернізації країни. Зараз вже не варто обговорювати те, що відбувається, те, що ми тепер маємо. Нам треба обговорювати що робити далі. Ми вже бачимо і знаємо, що відбувається. Можна говорити менше, або більше, але очевидно, що країна перебуває у стані колапсу. Тобто ми фактично — банкрути. Ми нічого не можемо. На жаль, уряд нічого не зробив з реформами. А головне що? Щоби війна скінчилась, я сподіваюсь.

– Є вже якась певна низка реформ, які уряд так чи інакше вже оприлюднив. Зокрема, йшлося про реформи в секторі енергетики. Дуже зараз багато говорять про поставки газу. Не можу Вас не запитати з приводу того, наскільки зараз акцент на Європу з приводу газу. На скільки покладається українська влада на це?

– Як показує досвід, треба бути спеціалістом у будь-якій справі, яку робиш. Треба розуміти предмет того, чим займаєшся. На жаль, наш уряд дуже поверхово розуміє цей процес і не до кінця розуміє, що він сам робить. Вони не використовують механізми, які мають. І ті сильні сторони, які вони мають не використовують, а навпаки дозволяють робити себе слабкими і створюють проблеми для Європи. Чому? Тому що коли ми кажемо, що можемо взагалі обійтися без російського газу, — це цілковита брехня.

– Це неправда?

– Я не вірю в це. Ви бачите, в останні дні — знову скандали, купуємо газ — не купуємо газ. Ми знову повернулися в цю ж історію, де вже були. Я вважаю, що ми повинні використовувати свою ситуацію як механізм, інакше, за гіршого розвитку подій: Росія в будь-якому випадку рано чи пізно приведе європейців до того, що вони погодяться чи то на Південний потік, чи то ще на якийсь потік. Тому що вони не захочуть бути заручниками тієї ситуації, в якій ми сьогодні перебуваємо. Я вважаю, це неправильно, це взагалі нерозумний вчинок.


– Є якийсь третій варіант? Ми завжди чуємо, коли йдеться про газ, або Росія, або Європа. Інших варіантів немає?

– Ви знаєте, немає третього варіанту. І Європа, і Україна, і Росія повинні сідати і розмовляти. Подобаємося ми один одному, чи ні, але розмовляти треба. Очевидно було зрозуміло, що коли Європа ухвалювала рішення і Україна йшла в Європу, не можна було не враховувати інтереси Росії. І треба було з Росією паралельно розмовляти. Україна теж саме повинна була зробити. І ми сьогодні бачимо, що, з одного боку, ми отримали політичне рішення, з іншого боку, його відклали на рік або на два, і все одно намагаються окремо розмовляти з Росією. Навіщо ця спекуляція? Давайте сядемо, спокійно і все з‘ясуємо, де наші проблеми, що хоче Росія, що хоче Україна, що хоче Європа, і давайте відкрито обговоримо цю ситуацію. Нам треба об‘єднатися, нам треба зробити одну гру, один ринок. І не важливо, чи це буде від Лісабона до Далекого Сходу, чи від Далекого Сходу до Лісабона.

– Ще одне питання по газу. Днями міністр економіки України дав інтерв’ю журналісту Євроньюз в Києві. І зокрема йшлося про співпрацю з Газпромом. І міністр сказав, це цитата про те, що наразі співпраця є прямою, і немає більше посередників. І він згадав РосУкрЕнерго. Ви якось прокоментуєте цю заяву? Він сказав, що наразі ситуація і процес співпраці стали простішими, і більш прозорими, через те, що немає посередництва.

– Можна я поставлю питання: коли стає все простіше, і немає посередників, що повинно статися? Як мінімум, повинна з‘явитися гарантія щодо постачання газу. Друге, як максимум повинна з‘явитися ціна газу, правильно? Що ми з вами сьогодні маємо. Я не знаю, про що він говорить, я не хочу зараз його критикувати, це буде неправильно. Але я можу сказати, що коли був РосУкрЕнерго питання газу ніколи не стояло. Європа була з газом, підземні сховища були повні. Ціна газу в Україну була 179 доларів. Тому я не розумію, про що вони говорять, і мені не соромно. Я ніколи не заробляв гроші в Україні, я заробляв гроші поза Україною, і вкладав гроші тільки в Україні.

– Не можу не спитати Вас: на якій стадії розслідування в США?

– По-перше, ви знаєте, що я не коментую цей момент, не тому, що не хочу чи я не готовий, а з тієї причини, що мені адвокати забороняють це робити. Все, що я можу сказати, це те що ні я, ні моя група ніколи не робили жодних кримінальних речей, я в цьому впевнений, і ми це доведемо. Друге, я вважаю, що це політичний тиск, що комусь було дуже вигідно, щоб я не брав участь в українській політиці, щоб я не був удома, бо знали мою точку зору і розуміли, як я буду себе відповідно вести. Я не приховую свою позицію з приводу того, що я проти війни. Я чітко кажу, що потрібно провести конституційну реформу. Я говорю про те, що потрібно сідати втрьох і розмовляти. Тобто, у мене є своя позиція.

– Але скажімо, завтра справа закривається, і все (звинувачення) знімається. Немає абсолютно нічого. Ви повернетеся в Україну? Завтра, післязавтра?

– Я можу сказати так: для мене Україна — це мій дім. Якби я хотів жити в якійсь іншій країні, я міг мати цю можливість зробити це добровільно, сам, тисячу разів. Але я ніколи цього не робив.

– Чи є у Вас прямі політичні амбіції?

– Ні, я ніколи не був у політиці. У мене ніколи не було бажання стати політиком, я ніколи не хотів бути чиновником. По-перше, я цього не вмію робити, це не моє, а я люблю робити те, що мені подобається. Тобто, мені подобається бізнес, тому я цим і займаюся.

За матеріалами Euronews

Возврат к списку