Якщо провести аналогію з теле­ чи кіновиробництвом, то «за кадром» теж працюють головні герої. Правда, у них дещо інша місія. Вони безпосередньо режисують процес. Такий мозковий центр функціонує і на ПАТ «АЗОТ» OSTCHEM. Розміщений він у диспетчерській службі, яка підпорядковується виробничому відділу товариства. Саме тут приймаються важливі виробничі рішення.


Старший диспетчер Наталія Григорівна Бабієвська

Колектив диспетчерів нараховує п’ять висококваліфікованих спеціалістів. Це – Н.Г.Бабієвська, Л.С.Нич, Н.Я.Мельницька, О.О.Шабатіна та І.М.Ілмедова. Нещодавно у зв’язку з виходом на заслужений відпочинок колектив залишили Н.О.Кужман і В.Ф.Рубан. Незмінний керівник служби, перший критик і помічник, який може бути на зв’язку 24 години на добу 7 днів на тиждень, – начальник виробничого відділу Володимир Тимофійович Шендер.

Як працює виробництво зсередини, нам неодноразово доводилося бачити під час виконання низки редакційних завдань. Цього разу ми вирішили ознайомитися із закадровим життям підприємства, тому завітали до диспетчерської служби. Серед основних функцій підрозділу – оперативна підтримка міжцехового зв’язку, контроль за дотриманням норм технологічного процесу та відвантаженням продукції, координація дій усіх служб у разі виникнення надзвичайної ситуації. Робоча атмосфера тут панує цілодобово, оскільки, як жартома кажуть диспетчери, режиму автовідповідача у них немає. Різними «рінґтонами», часом навіть безперервно, виг­рають 10 (!) телефонів. Серйозний антураж створюють масштабні схеми товариства, розташовані на стінах, та монітори, на яких в реальному часі транслюються життєво важливі виробничі показники.

Через півгодини завершиться зміна старшого диспетчера Ірини Ілмедової. Зараз же вона звітує телефоном керівникам товариства про оперативний стан справ на виробництві.

– «Гарячими» телефони стають починаючи з 6 години ранку. Керівників у нас багато. Кожен з них повинен знати, як спрацювали структурні підрозділи впродовж останньої доби, – зауважує Ірина Михайлівна.
– Нічна зміна була насиченою?
– Дзвінків традиційно вис­тачало, але всі цехи відпрацювали безаварійно – для мене це один із основних показників.

Після такого бліц­діалогу перш ніж піти відпочивати додому Ірина Михайлівна має передати «кермо влади» своїй колезі старшому диспетчеру Наталії Бабієвській. У перервах між дзвінками вона і розповіла нам про диспетчерські будні.

Трудовий шлях Наталії Григорівни на Черкаському «Азоті» розпочався одразу після закінчення Дніпропетровського хіміко­технологічного інституту в 1979 році. Оскільки вона спеціалізувалася на органічній хімії, спочатку прийшла працювати апаратником гідрування в цех І­1. Пізніше вдосконалювала професійні знання й навички в цеху М­4, на виробництві рідких комплексних добрив та у виробничому відділі підприємства. А в 1992 році перейшла працювати до диспетчерської служби.

Перш ніж почати виконувати свої безпосередні посадові обов’язки кожен працівник цього підрозділу має пройти ґрунтовну комплексну підготовку. Мінімальний курс навчання становить три місяці. За цей час необхідно досконало вивчити особливості роботи технологічних і допоміжних цехів, успішно скласти екзамени по кожному виробництву, а також пройти стажування під керівництвом досвідченого диспетчера. Окрім освіти, бездоганного виробничого досвіду, потрібно мати ще й «джентльменський набір» особистісних якостей: організованість, стриманість, здатність контролювати себе, вміння концентруватися на конкретних питаннях.

– Новачків завжди супроводжує відчуття страху. І це абсолютно природно, адже на нас покладається неабияка відповідальність. Звичайно цієї емоції треба старатися якомога швидше позбутися. В подальшому це заважатиме роботі. А от відчуття відповідальності з роками тільки загострюється. Від правильних рішень і розпоряджень, які ми даємо, залежить якість виробничого процесу. Часу на роздуми й права на помилку й бути не може. Часто рішення доводиться приймати миттєво, але зважено, – розповідає Наталія Бабієвська. – Комусь може здатися таке твердження нескромним, але диспетчер – це перша особа на підприємстві в нічні зміни, вихідні та святкові дні.

Темп роботи диспетчера досить швидкий. Часу для релаксації зазвичай не вистачає. Кількість дзвінків, наданих розпоряджень не варто й рахувати – їх достатньо і вдень, і вночі. Передбачити навантаження на зміну теж неможливо. Знач­но збільшується воно під час сезону планових капітальних ремонтів. Зупинки й пуски виробництва – набагато напруженіший період, порівняно зі стабільною роботою цехів.
 
– Незважаючи на специфіку роботи і всі її труднощі, отримуємо від неї задоволення. Як можна не радіти виробничим успіхам?!, – говорить Наталія Бабієвська. – Ми працюємо на загальний результат. Механічного виконання обов’язків замало. У нашому колективі немає байдужих. Кожен з нас вкладає в підприємство часточку своєї душі. Кожен з нас є патріотом!

До речі, 1 серпня Наталія Бабієвська відзначила 35­річчя трудового стажу. Бажаємо їй здоров’я, жіночого щастя, продуктивних виробничих рішень і нових професійних здобутків!

За матеріалами Прес-центру ПАТ «АЗОТ» OSTCHEM