Це підтверджено двома сертифікованими лабораторіями КП «Черкасиводоканал» і ПАТ «АЗОТ», які  з початку року спільно проводять відбір стічних вод з ГКНС 1 і ГКНС 2, тобто на  кордоні  прийому міських стоків, що потім надходять на ОПСВ. Результати аналізів вражають. У лютому було зафіксовано значне перевищення  ХСК – 545,45 мг/л при нормі 398,0 мг/л; азот амонію – 56,55 мг/л  при нормі 35,0 мг/л; іон амонію – 72,50 мг/л  при нормі 45,0 мг/л; феноли – 0,16 мг/л при нормі 0,013 мг/л (більш як у десять разів!!!), сірководень – 2,80 мг/л при нормі 1,5 мг/л. У березні повторні спільні відбори стічних каналізаційних вод і проведення їх аналізу в хіміко-аналітичній лабораторії хоча й показали незначне зниження вмісту окремих шкідливих домішок, але не вселили особливого оптимізму, оскільки перевищення ГДС залишається надто високим. До чого це призводить?

– Найнебезпечнішими речовинами є феноли та ХСК, які надходять з каналізаційними водами від промислових підприємств міста. Їх перевищення негативно впливає на активний мул наших біологічних очисних споруд – в ньому гинуть корисні бактерії, виникає надмірне піноутворення, мул набухає, піднімається і виноситься зі вторинних відстійників, що призводить до погіршення очистки стічних вод та приносить підприємству великі збитки, – розповідає заступник начальника виробничого відділу ПАТ «АЗОТ» Володимир Стецюк. –  Виявленням таких порушників мав би займатися «Черкасиводоканал» і вживати відносно них відповідні заходи. Натомість він навпаки вимагає від ПАТ «АЗОТ» при укладанні з ним договору на очищення стоків, значно збільшити норми ГДС по ХСК до 550 мг/л, азоту амонію до 50 мг/л, фенолів до 0,1 мг/л, сірководню до 3,5 мг/л. Чиї інтереси в такому разі лобіює «Водоканал»? У всіх розвинених країнах світу працюють над тим, щоб максимально скорочувати скиди забруднюючих речовин. І одним із найдієвіших способів цього є будівництво локальних очисних споруд на підприємствах, адже набагато простіше на місці «знешкодити» кілька кубічних метрів стоків, ніж потім мати справу з тисячами кубічних метрів, «отруєних» величезною концентрацією хімічних речовин. Порушення цих норм обходиться там дуже дорого, тому вигідніше все-таки дотримуватися законодавства. Як не прикро, у нас із незрозумілих причин, цього не робиться. Цілком можливо, що підприємці можуть собі дозволити скидати будь-яку отруту не лише в каналізацію, а і в Дніпро, як це, наприклад, підозрюють жителі мікрорайону «Митниця», біля домівок яких не замерзає вода, а пляж в цьому місці замулюється. Тому тотальний контроль і примусове будівництво локальних очисних споруд на підприємствах – одне з невідкладних завдань, яке може вирішити цю проблему.